Якщо Україну змусять реалізувати кластерний план, це буде катастрофа для всієї Європи, – Басараб

Підсумкове турне пані Меркель на схід Європи було досить дивним з одного боку, а з – іншого – закономірним. Перед приїздом до Києва вона поїхала до Москви, що викликало пересторогу і низку нехороших припущень. Як і її жвавий інтерес водночас до Росії та України, при перебуванні останні місяці на посаді.
Треба звернути увагу на те, що Меркель ще до візиту в Київ заявила, що вона розраховує на якийсь стрибок в питанні “мирного врегулювання конфлікту на Донбасі” найближчими тижнями. Потім була зустріч з Путіним, далі – з Зеленським. Потім – заява, що найближчими тижнями вона сподівається на зустріч Нормандської четвірки на рівні глав держав. Ще ми почули чергову заяву Зеленського про необхідність виконання кластерного плану. Тобто якщо ми зберемо докупи ці коментарі, то вийде, що найближчим часом очікується зустріч лідерів держав Нормандської четвірки, на якій повинні обговорити питання реалізації кластерного плану.
Про цей план, станом на зараз, відомо не все. Загалом, ми розуміємо алгоритм цього документу, адже він базується на мінських документах. Самі Мінські домовленості і те, що ними породжено – “формула Штайнмаєра” і кластерний план – суперечить національним інтересам України та буде обмежувати її суверенітет. Можливо, Меркель, Зеленський, Путін і, очевидно, Макрон хочуть в найближчі тижні накласти якісь додаткові зобов’язання на Україну, висунути чергові ініціативи з обмеження її суверенітету. Якщо Меркель хоче в фінал свого правління почепити собі «медальку» про якийсь розв’язаний конфлікт – це марні сподівання. За цей час, який залишився на посаді, вона може хіба що зашкодити Україні і своїй державі. Бо примус України до реалізації Мінських домовленостей, “формули Штайнмаєра” чи кластерного плану буде мати катастрофічні наслідки для України і для всієї Європи, включно з Німеччиною.
Є інша версія, чому Меркель так поспішає щось зробити в останні тижні свого перебування на посаді. Я дуже не хочу вірити в те, що у неї є якісь негласні зобов’язання перед Росією щодо України. Але її таке вперте бажання встигнути щось зробити істотне в цьому процесі “мирного врегулювання” на Донбасі за лічені тижні до кінця перебування на посаді може мати два пояснення. Або вона не до кінця розуміє, якою потужною міною є Мінські домовленості під всією Європою, або у неї є якісь невідомі нам зобов’язання.
Про що б не домовилася Меркель з Путіним, Меркель з Зеленським, Зеленський з Путіним через Меркель, все це не має жодного значення, якщо це не відповідає національним інтересам і суспільним настроям в Україні. Ми можемо, спираючись на результати багаторічної соціології, сказати, що ні Мінські домовленості, ні “формула Штайнмаєра”, ні будь-який кластерний план для реалізації не сприймається абсолютною більшістю українців. Тому будь-які спроби нав’язати це нашій державі найближчими тижнями може викликати потужну суспільну реакцію. Цілком можливо – застати пані Меркель ще на посаді. І вона може піти під акомпанемент масових суспільних протестів в Україні як людина, причетна до цієї ганебної оборутки. Станеться це чи ні, залежить від того, чи зустрінеться Нормандська четвірка і про що говоритиме.

Михайло Басараб, член Координаційної Ради РОК