ЗАХІД НАРОЩУЄ ДОПОМОГУ ОЗБРОЄННЯМИ ДЛЯ УКРАЇНИ В ТОЙ ЧАС, ЯК ЗМІНЮЮТЬСЯ ЙОГО ОЧІКУВАННЯ ЩОДО РЕЗУЛЬТАТІВ ВІЙНИ
1 Травня, 2022
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: Концепція війни змінилася
1 Лютого, 2024
“Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя” — Василь Стус
6 січня День Народження українського інтелігента свого часу та дисидента Стуса. Радянська окупаційна влада боялася сильних духом українців, що наважувалися порушувати питання самостійности, України, волі народу бодай у своїх літературних творах. Віршах, збірках, піснях… Росіяни знищували все, що здатне провокувати суспільство на “незадоволення” окупаційною владою та мобілізацію сил і ресурсів для боротьби із нею. Вони чудово засвоїли уроки підпільного опору націоналістів, щоб убезпечити себе від подальших подібних рухів, які здатні протистояти окупанту.
Інструментом радянської окупаційної влади в судовому процесі Стуса був добре відомий нам Віктор Медведчук, який виступив “захисником” поета. Натомість, радянський адвокат визнав “провину” Стуса, через що український інтелігент відправився за ґрати.
Поета звинуватили в тому, що він вчинив дії з виготовлення, зберігання і розповсюдження «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад»
«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого Радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації»
Василь Стус помер у тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 (Росія). Його ідеї продовжували жити у промовистих віршах, які він писав до ув’язнення та вже за ґратами, де 300 праць було знищено.
Перелік фраз: https://bit.ly/stus_vs_medvedchuk
Нонсенс в Незалежній Державі забороняти книгу, яка розповідає правду, яка не подобається російській агентурі. Це була битва не тільки за книгу Кіпіані, а за нашу історію.
Врешті, вдалося вибороти правду в апеляційній інстанції (Київський апеляційний суд). На останнє засідання, коли скасовували рішення Дарницького суду, адвокати Медведчука не з’явилися. А це все тому, що громадськість (Рух Опору Капітуляції, Молодіжний Націоналістичний Конгрес, інші організації) тримала цю справу боротьби за правду у фокусі уваги суспільства. Ми робили акції під судами, демонстрували фільми та ставили театральні вистави, презентували злочини Медведчука у форматі екскурсії під апеляційним, щоб не дати суду піти “на поводу” в Шістки Кремля.
І зрештою напередодні повномасштабного вторгнення Медведчук — шістка Кремля — потрапив сам на лаву підсудних. Втікши з-під домашнього арешту, він не заховався від українців маскуючись у форму ЗСУ. Потрапив зрештою за ґрати та був обміняний на українських полонених воїнів. Знаємо, хотілось б гідно відімстити агентурі, але життя наших захисників сьогодні в час відстоювання власної свободи цінніше ніж задоволення власного его (хоча хотілось б).
Уявляєте, 30 років Незалежності минуло, а українцям досі необхідно відстоювати свої права, історію, правду в судах, Парламенті та в медіа. І це все в той час, поки Медведчуківська шайка нищила нашу економіку, маніпулювала суспільними настроями та знищувала обороноздатність країни. І це все в той час, коли потрібно в суді відстоювати історичну правду про геніального поета.
Василь Стус став символом цієї боротьби. Сьогодні про нього знімають документальні передачі, активно обговорюють блогери, роблять публічні читання віршів. Стус відродився з попелу в серцях, думках, словах і вчинках українців. Зі словами “Як добре, що смерті не боюся я” поціновувачі поета ідуть в бій проти орди, несучи у своїх діях пам’ять про дисидента та віру у Вільну Україну.
