ЗМІ, публічна риторика та культура в контексті війни України за незалежність від Росії
10 Квітня, 2022
Василь Стус — крізь століття боротьби відродився в серцях мільйонів
6 Січня, 2024
Військові успіхи України проти Росії змінили розрахунки у Вашингтоні та інших західних столицях, що призвело до різкого збільшення військової допомоги Києву, оскільки війна, шкоду від якої Захід попервах намагався контролювати, стала такою, що дозволяє стратегічну можливість стримувати експансіоністські амбіції Росії.
США та їхні союзники зараз доставляють в Україну великі обсяги важкої зброї, включаючи більш передові західні системи для доповнення легкого озброєння та озброєнь радянської епохи, які надходили в Україну ще до початку вторгнення.
Ці вантажі мають на меті підтримати Київ у наступній вирішальній фазі війни найближчими тижнями, а також озброїти країну в конфлікті, який міг би тривати місяцями чи роками.
Результат війни все ще невизначений, але початкові побоювання Заходу щодо швидкого розвалу української армії, що дозволить успішним російським військовим контролювати всю країну, відступили.
Західні уряди, які спочатку планували підтримку повстання [після швидкої поразки українських сил оборони – прим. перекл.], тепер бачать реалістичну перспективу успіху України, яка відкине Росію подалі від української території та утримає Москву від майбутніх захоплень, що стане стратегічною перемогою Заходу.
Наприкінці березня Президент США Байден заявив у Польщі, що Путін «не може залишатися при владі». Наприкінці квітня міністр оборони США Ллойд Остін сказав журналістам: «Ми хочемо, щоб Росія була ослабленою до такої міри, що вона не може робити те, що вона зробила під час вторгнення в Україну».
Постачання зброї та допомога Україні поєднуються з режимом санкцій проти Росії, спрямованим частково на те, щоб перешкодити відновленню російської техніки, знищеної під час війни. За словами нинішніх і колишніх західних чиновників і законодавців, політика посилення жорсткості також відображає обурення з приводу ймовірно російських звірств і зростаюче бажання стримати президента Росії Володимира Путіна та інших авторитарних лідерів від майбутньої агресії.
Як основний сигнал зміни, президент Байден більш ніж удвічі збільшив розмір останнього запиту на фінансування до Конгресу. У четвер він попросив 33 мільярди доларів для фінансування додаткової зброї та надання довгострокової допомоги Києву після того, як початкові 13,6 мільярда доларів, які виділили Україні на покриття перших двох місяців війни, були майже вичерпані.
У цій політиці є ризики, оскільки Путін неодноразово нагадує Заходу про ядерний потенціал Росії. Але, визнаючи, що військові зусилля зросли, чиновники адміністрації стверджують, що вони ані змінювали курс, ані підвищили рівень конфлікту. Підтримка України, тиск на Росію та мета уникнути прямого залучення американських військових не є чимось новим.
«Це продовження, а не ескалація», – сказав журналістам у четвер високопоставлений чиновник з оборони США. «Немає жодних змін у політиці президента, щоби війська США не воювали в Україні, а також у нашій політиці щодо запровадження заборонених для польотів зон».
Москва зображує Україну як маріонетку Північноатлантичного альянсу. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров цього тижня заявив, що Захід збільшує ризик більшого конфлікту, надаючи Україні зброю: «НАТО, по суті, йде на війну з Росією через посередника і озброює його».
Українці заперечують, що ними маніпулюють для боротьби з росіянами. На початку цього місяця український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба охарактеризував угоду між Заходом та Україною так: «Ви даєте нам зброю, ми жертвуємо своїми життями, а війна утримується в Україні».
Західні уряди кажуть, що постачання зброї здійснюють окремі уряди, а не НАТО сама по собі. Західні чиновники також кажуть, що саме українці мають вирішувати, як вони хочуть завершити конфлікт, а не якісь сторонні сили.
Нова західна мобілізація відбулася після того, як адміністрація Байдена та інші уряди зрозуміли, що Київ не буде розгромлений швидким російським вторгненням і що українські військові можуть дати відсіч російським військам навколо столиці.
«Адміністрації знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що результат війни невідомий, що українці можуть перемогти», – сказав Деніел Фрід, колишній високопоставлений дипломат США, який курирує Європу, який консультується з нинішніми чиновниками. «Це усвідомлення почало проникати в мислення представників адміністрації, і коли вони осягнули, ви побачили, як вони почали міняти свою думку».
Протягом перших тижнів вторгнення західні уряди припускали, що Росія переможе і що будь-який конфлікт швидко переростатиме у партизанське повстання.
Для таких країн, як США та Великобританія, які постачають летальну зброю, це припущення диктувало постачання саме легкої протитанкової та зенітної зброї, яку можна було використовувати для переслідування російських військових. Такі країни, як Німеччина, які не бажали протистояти Москві, просто утримувалися від постачання зброї, припускаючи, що все, що вони надішлють, швидко опиниться в руках Росії.
Але в міру того, як українці боролися, успішно відганяючи росіян у їхній спробі захоплення Києва, форма конфлікту почала змінюватися. Оскільки вирішальні бої війни тепер, ймовірно, відбуватимуться на сході та південному сході країни з обміном вогнем між танками та важкою артилерією, Захід перейшов на надання більш важкого озброєння, як того просили українці. До них відноситься зростаюча частка озброєння західного виробництва, наприклад 155-мм гаубиці M777, які потребують західної підготовки особового складу.
Успіхи України також спричинили зміни у можливих наслідках війни, якими їх бачили західні уряди. Замість того, щоб занурити росіян у партизанську війну, західні столиці почали вірити, що росіян можна відтіснити далі, а можливо, навіть і змусити зовсім покинути країну. Якщо це станеться, західні уряди вважають, що спроби російських захоплення земель, ймовірно, будуть відкладені, можливо навіть на невизначений термін.
Багато що залежатиме від нової битви на Донбасі, оскільки російська та українська сторони сподіваються вийти з цієї битви в кращому становищі, щоб наблизити кінець війни або принаймні її наступний етап, сказав Дмитро Саймс, голова Центр національних інтересів, вашингтонський аналітичний центр.
«Не дуже корисно обговорювати будь-які фундаментальні стратегічні питання до завершення цієї битви», – сказав пан Саймс. «Обидві сторони, уникаючи безрозсудної ескалації, зроблять усе можливе, щоб ця битва повернулася на їхню користь».
Хоча країни НАТО не беруть участь безпосередньо на полі бою, вони постачають зброю та зміцнюють східний фланг альянсу, а також підтримують спільні зусилля, спрямовані на відлучення країн НАТО від російської нафти та природного газу. Високопоставлений чиновник Держдепартаменту США сказав, що Путін повинен «двічі подумати», перш ніж вводити більше сил в Україну, що може залишити прогалини в інших місцях Росії. В той же час Організація Північноатлантичного договору зміцнює свій східний фланг і потенційно додає нових членів – Фінляндію та Швецію.
За словами аналітиків і законодавців, тиск з боку президента України Володимира Зеленського та передача обладнання європейськими країнами, включаючи Великобританію та країни колишнього радянського блоку, спонукали адміністрацію Байдена відкинути занепокоєння щодо провокації Росії та надіслати більш потужну зброю.
Після початкових заяв, що Великобританія лише допоможе Україні захиститися від Росії, міністри уряду тепер говорять про багаторічну кампанію з повного витіснення Росії з України, водночас гальмуючи російську економіку, її розвідувальну мережу на Заході та посилюючи військову присутність НАТО у Східній Європі.
Загалом, чиновники Великобританії кажуть, що війна – це можливість довести занепад Росії до такої міри, що вона не зможе почати атаку на якусь іншу західну країну. Цього тижня міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс заявила, що Великобританія хоче витіснити «Росію з усієї України».
Зміна в наративі «[відбулась] частково через те, що вони більше впевнені, що росіяни потерпають від проблем», — каже Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона. Однак він зазначає, що це є не без ризику: Росія може використати більш войовничу риторику Заходу, щоб переформувати війну проти України у війну проти НАТО.
Британія почала поставляти протитанкові ракети Україні в січні, ще до вторгнення, але ця зброя була розроблена, щоб допомогти Україні захиститися у війні партизанського типу.
У міру того, як конфлікт загострився, Велика Британія прагне надати більше далекобійної зброї для нейтралізації російської артилерії. Цього тижня один міністр уряду заявив, що Україна може вільно використовувати цю зброю для ударів по військових цілях на території Росії.
Уряд Великобританії каже, що постачальники зброї воюючим сторонам у конфлікті історично не вважалися учасниками конфлікту.
У Західній Європі, особливо у Франції та Німеччині, лідери залишалися набагато більше зосередженими на переговорах щодо припинення конфлікту, хоча чиновники в Берліні та Парижі визнають, що Москва фактично повернулася спиною до мирного процесу і, схоже, налаштована затягувати свою військову кампанію.
Проте в обох столицях наголос часто робився на уникненні подальшої ескалації ситуації та прямого військового зіткнення Росії з НАТО, навіть у той час, коли Франція, а дедалі й Німеччина, збільшили обсяги та якість військової допомоги, що надається Україні.
Після кількох тижнів затримки Німеччина заявила у вівторок, що схвалить постачання в Україну близько 50 самохідних зенітних гармат «Гепард» на танковому шасі.
Інші європейські лідери, особливо в Центральній та Східній Європі, були набагато сміливіше щодо того, до чого має прагнути Захід.
«Простіше кажучи, нашою метою має бути мир через перемогу. Перемога України у війні», – сказав прем’єр-міністр Латвії Крісяніс Каріньш в інтерв’ю в середу. «Досить спрощеним поглядом на перемогу могла б бути повністю звільнена територія від російських військових».
Латвія, як і її сусіди з Балтії та Польща, надала Україні велику кількість військової допомоги, включаючи «Стінгер» і протитанкові ракети.
Пан Карінш сказав, що в кінцевому підсумку для повернення до мирної Європи знадобиться посилений східний фланг НАТО, який зможе стримати Росію від майбутнього військового авантюризму.
«Ідея повернутися до того, як все було, скажімо, у січні, зараз немислиме», – сказав він. «І єдиний спосіб співіснувати – бути надзвичайно сильним, здатним і готовим відбити будь-яке військове вторгнення будь-де в Європі».
Автори: Вільям Молдін (Вашингтон), Макс Колчестер (Лондон) та Лоуренс Норманін (Берлін)
