30 років незалежності України – успіхи і поразки, Безсмертний

Аналізуючи події 30 років я б спочатку розділив їх на політичні, економічні, міжнародні та гуманітарні. Почнемо з політичних. Вперше в цьому відношенні Україна утверджується як держава, вона потроху структурується, вибудовуються механізми демократичної держави. Якби не удар, який було нанесено по українській зовнішній і внутрішній політиці екс-президентом Януковичем, а насправді Росією, то в цій сфері країна рухалася б набагато швидше. Головна шкода, яка була нанесена – знищення політики як сфери діяльності, і політики як інституту вкрай необхідного для держави.

Економічний блок.

Дуже важливо, що відбувалася структурна трансформація української економіки, яка була продиктована зміною форми власності. Тобто приватна власність набувала все більшого впливу. Тут можна сказати, що в цій царині є дуже серйозні досягнення. Особливо, якщо взяти сферу АПК і порівняти з показниками часів радянської влади. Нинішній стан у цьому відношенні набагато сильніший. При чому ключову роль в цьому відіграє приватний сектор і це дуже важливо. Україна прилаштувалася до світових тенденцій і потроху основні структурні підрозділи вітчизняної економіки адаптувалися до нових правил. Основний удар по українській економіці безумовно було нанесено з початком агресії РФ, коли треба було на ходу розвертати і змінювати пріоритетність на оборонно-промислові потреби. І тут, з моєї точки зору, відбулося те, що продовжує бути шансом. Війна, безумовно, є велике лихо і трагедія. Але, як і будь-яке суспільне явище, дає шанс для розвитку. В першу чергу, промисловому комплексу. І тут дуже важливі правильні кроки уряду, які, на жаль, сьогодні гальмуються. Причина проста – держава ніяк не наважиться серйозно впустити приватний сектор в оборонно-промислову сферу, в усі її складові: виробництво військової техніки, боєприпасів, бронетехніки, не кажучи про ракетно-космічні компоненти. І хоча в цьому відношенні дещо робиться, але цього не достатньо для нагальних потреб. Є ще одна річ, яку треба вітати в сфері економіки – це сфера послуг. Мені легко про це говорити, тому що мені довелося постояти в радянських чергах за хлібом, купувати одяг по талонах, і я дуже добре пам’ятаю те «щастя» в якому ми жили. І зараз бачу як кардинально змінилася ситуація. Багато сфер економіки, такі як банківська, фінансова сьогодні знаходяться у процесі становлення і потребують якісних змін. Хоча в окремих фрагментах ми достойні поваги і рівного співставлення з сучасними цивілізованими країнами. В тому числі, у сфері програмування. Тут Україні є чим похвалитися.

Гуманітарний блок.

Якщо взяти освіту, медицину, соціальну сферу, церкву і т.д, то сьогодні також продовжуються зміни по цим напрямкам. Є прояви дуже серйозних позитивних сплесків, але разом з тим і нерозуміння їх пріоритетності, особливо що стосується освіти та науки. Тому тут явно йдуть сповільнені зміни. Я вже не кажу про речі які пов’язані з театром, мовою, культурою. Тут маса проблем і поки можна говорити про окремі випадки, коли є прояви українського сучасного підходу до підтримки державою цих сфер людської діяльності.

Міжнародний блок.

Тут б’ються два процеси – це суб’єктивізація та об’єктивізація України. По суті йде змагання між Україною впливовою в континентальній світовій парадигмі і Україною другорядною. Війна з Росією дуже серйозно нанесла вплив по суб’єктивізації нашої країни на міжнародній арені. Не всі політики і політичні середовища справилися з цим викликом. У тут дуже багато проблем особливо останні півтора роки. Вторинність, відсутність ініціатив на міжнародній арені, невміння правильно реагувати на перебіг подій у світі, замкненість на внутрішніх проблемах і нерозуміння того, що і внутрішні проблеми іноді розв’язуються за рахунок загальносвітових процесів.

До кон’юнктурних питань я б в першу чергу відніс питання корупції. Але треба чітко розуміти, корупція ніколи не є само по собі. Вона є наслідком відсутності правової культури, загальної культури, слабкості державних інститутів. Якщо ми говоримо про корупцію, то це є прямий наслідок інституційної слабкості держави, персональної слабкості державного апарату, кадрового наповнення цього апарату, слабкості суспільного контролю за державними ресурсами. Це внутрішнє питання України і саме амбіції української політики, її політичного класу мають бути відповіддю на питання подолання корупції.

Ключовим же питання сьогоднішнього дня є війна. І тут є певне нерозуміння прописних істин, таких як «у війнах перемагають армії», що необхідно розвивати оборонно-промисловий комплекс. Для того, щоб сформувати відповідь на питання війни треба і державній машині, і українському суспільству визнати ці аксіоми, а не дискутувати з цього приводу. Бо дискусія навколо аксіом робить дуже погану послугу. Рішення лежить в площині прийняття інструментарію протидії ворогу, а не пошуку того, чого не може бути. Друге – це питання енергетичної кризи, яке не може бути сформовано як відповідь до моменту поки в Україні не буде повноцінного енергоринку. Не схем, а справжнього ринку. І накінець – це пандемія. Без вирішення перших двох питань сформувати відповідь на третє дуже складно. Суть полягає в тому, що «сильна держава – сильна економіка». Тобто це наявність ресурсу, який забезпечить діяльність науки в сфері протидії пандемії, закупівлі необхідного обладнання, препаратів і т.д.

Роман Безсмертний, Надзвичайний і Повноважний Посол, Віцепрем’єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради РОК.

Візуалізація: Андрій Єрмоленко