Максим Луцький (1976)

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ

Луцький Максим Георгійович – член Партії регіонів, кум ексміністра освіти, українофоба Дмитра Табачника і радник експрем’єра Миколи Азарова.

Політична кар’єра Луцького почалась у 2006 році, коли він став народним депутатом V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Втім вже через 5 місяців перейшов до Партії регіонів.

2007, перебуваючи на посаді проректора з корпоративного управління та міжнародного співробітництва НАУ, Максим Луцький організовує ряд корупційних схем з привласнення державного майна.

Компанія «ЛІГВІС Л», бенефіціаром якої є безпосередньо сам Луцький, укладає договір про реконструкцію нежитлових приміщень і облаштування відкритої автомобільної стоянки на території НАУ. Відповідно договору, оплатою цієї роботи є передача частини державного нерухомого майна на користь компанії. За декілька місяців до підписання цієї домовленості компанія «ЛІГВІС Л» підписала договір про оренду цього майна з мережею спортивних клубів «Sport Life».

2009 року інша компанія Луцького ООО «Альфа-Капітал-Груп» без участі в жодному тендері укладає договір з університетом про реконструкцію гаражів та інших приміщень. Через 3 роки, за допомогою Солом’янського райсуду вказані приміщення перейшли у власність «Альфа-Капітал-Груп».

Того ж 2009 Луцький оголосив про замах на його життя. На території університету «невідомий на велосипеді» обстріляв машину Максима Георгійовича, коли він із водієм був у середині. Кулі пошкодили лише вікна машини, а його особиста охорона спіймала зловмисника. Той зізнався, що начебто замах на життя проректора замовив його колега професор Юрій Симоненко, який перешкоджав Луцькому у його махінаціях.

Колеги Луцького та Симоненка стали на бік останнього і були переконані, що ця інсценізація створена для того, аби прибрати опонента. Вже в залі суду «стрілець» та професор оголосили, що їхні зізнання були отримані силою.

Проти Луцького було відкрите кримінальне провадження за фактом фальсифікації, але справа так і не була розслідувана.
2012 року, теж без жодних тендерів Максим Луцький закупляє у австрійської компанії Diamond Finance Services GmbH 7 легкомоторних навчальних літаків за 345 тис. євро кожна, хоча справжня їх вартість 190-200 тис. євро.

Того ж року компанія оголосила про заборону використовувати їхню продукцію через те, що їм не доплатили 5% від загальної суми. У результаті літаки 5 років простояли на Кропивницькому літному майданчику, а 2015 року Кабмін передав їх Міноборони.

У період 2011-2012 років журналісти та громадськість запідозрили Луцького у підкупі виборців. У Солом’янському районі Києва громадянам видавали безкоштовні ліки, солодощі та шампанське із зображенням кандидата та написом «Безкоштовно від Максима Луцького». Після розголосу кандидат заявив, що не вважає це підкупом виборців, самі ліки, які були отримані від «Червоного Хреста», призначені для поліклінік, а для уникнення маніпуляцій із ліками на них були розміщені наліпки організації «Солом’янці – ефективну владу», засновником якої є сам Луцький.

Того ж року активісти провели кампанію «Помста за розкол країни», де поширювали листівки з роз’ясненням чому не варто голосувати за кандидата Луцького. За час кампанії на активістів здійснювали напади молодь з осередку «Молодих регіонів» (молодіжного крила Партії регіонів) та вчинялися протиправні дії працівниками міліції.

Ті вибори до ВРУ Луцький, що донедавна був Першим заступником Голова комітету ВР з питань освіти і науки, а перед цим ще й Головою Спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації, програв. Програв з тріском, попри величезні кошти, вкладені в кампанію і адміністративний ресурс. Але сумував він недовго – вже в березні наступного року Віктор Янукович призначив його головою Солом’янської РДА.

Лише після перемоги Революції Гідності його було звільнено – спочатку з посади голови РДА, а потім – з НАУ за махінації.

В 2019 році балотувався на дострокових парламентських виборах від медведчуківської “Опозиційної платформи за життя”.

За інформацією ЗМІ, яку Максим Луцький намагається заперечувати, він має щонайменше одну погашену судимість. При цьому, що цікаво, покарання він відбував в колонії під Кривим Рогом, одночасно складаючи іспити (його батько був деканом факультету, де молодий Максим навчався). Що як мінімум ставить під сумнів його освіту і, відповідно, подальшу кар’єру.

Також є інформація, яку Луцький, ясна річ, ретельно приховує: він був засуджений за ч. 3 ст. 213 Кримінального кодексу ще тоді УРСР – «придбання з метою збуту майна, добутого злочинним шляхом». Також, як пише видання “Обозреватель”, відмотав Луцький і невеликий термін за крадіжку комп’ютерів у КПІ.

І от сьогодні, ця людина із заплямованою репутацією, фактами корупції, підкупу виборців, залякуванням та спробами позбавитись опонентів перемогла у виборах на посаду ректора одного з найбільших ВУЗів країни.
Луцький підпадає під люстрацію та не може обіймати посади ректора, обіймав посаду голови РДА часів Януковича.

Розпорядженням (https://www.president.gov.ua/documents/1…) В.Ф. Януковича від 28 березня 2013 року Луцького М.Г. було призначено на посаду Голови Адміністрації Солом’янського району

Очевидно, йому б не вдалося поновити свої позиції в НАУ, якби не сприяння нового міністра освіти, колишнього радника того ж Табачника – Сергія Шкарлета. Про вплив на вибори і неофіційну підтримку Луцького з боку МОН говорили представники педагогічного та студентських колективів.

Поновлення позицій регіоналів-друзів Табачника в українській освіти видно неозброєним оком.Що далі? Чекатимемо на повернення вже самого Табачника? Чи все таки організуємо недобиткам Партії регіонів жорсткий спротив?