У передчутті самітів і великих геополітичних рішень представники влади почали вправлятись у вишуканому євроскептицизмі. Я теж не люблю політику Меркель і Макрона. Вони корумповані путіним і не хочуть пустити нас в НАТО.
Але є інший бік медалі. У владі знаходяться, в основному, дебіли і диверсанти. Реформ по НАТО нуль. Всі домашні завдання провалено. Навіть більше – необхідних змін до закону про оборонні закупівлі досі немає, а це 2 правки. Міноборони воює з Генеральним Штабом і навпаки. ДОЗ у червні ще не затверджено. РНП НАТО підписаний аж в травні. Посла України в НАТО нема. Рада завдає удар по антикорупційному законодавству. В офісі президента сидять “татарови” з “єрмаками”. А головний суд України – це ОАСК.
Але ж їм у всьому винні Меркель і Макрон.
Тільки не кажіть мені про Туреччину і про те що реформи то якісь забаганки НАТО. Можуть прийняти і без них. Без реформи СБУ, встановлення парламентського контролю над спецслужбами та змін до закону про держтаємницю повноцінного обміну розвідувальною інформацією не буде. Без реформи оборонного сектору повноцінної допомоги з озброєнням теж. Не тому що вони такі хитрозроблені і жадні, а тому що ніхто не буде порушувати безпечні та модерні внутрішні правила, стандарти, процедури, протоколи зв’язку та схеми логістики НАТО в таких тонких питаннях. Нема довіри до совково-корупційної системи це раз. Ну і з боку ми виглядаємо приблизно так: мужик з ППШ вимагає весь альянс покинути HK 412 і теж перейти на “папашу”, бо йому набої не підходять, а модернізуватись йому не знати що (може віра) не дозволяє. І взагалі весь світ йому “должен”, бо, бачте, він не капітулював (?) перед агресором, а всі європолітики сидять на нафторублях. (Правда у нього самого Фірташ володіє облгазами і центральним ТВ, а Бабаков постачає світло до ППО Київської області.)
Нам уже 8 рік кажуть що і для чого треба змінити. Більше того ці зміни потрібні самій Україні, якщо ми дійсно хочемо декагебізації та ефективної оборони. Ці реформи – вимога УКРАЇНСЬКОГО закону про нацбезпеку. Почнемо хоча б з нього.
Ну і Туреччина не шукає миру в очах своїх ворогів.
Тому саме влада, своїм провалом реформ, корупцією та значною мірою імітацією протидії агресору є найкращими союзниками Меркель, Керрі і Макрона. Саме відповідальні за провал реформ урядовці дають їм аргументи за допомогою свого саботажу та злочинної бездіяльності. А потім ще й “ображаються”. Кіно.
#курс_НАТО за тегом знайде результати моніторингу законодавства та медіа.
Андрій Левус, народний депутат 8-го скликання, заступник голови СБУ (2014), член Координаційної Ради РОК.