Арешт Протасевича – реакція України має бути чіткою і жорсткою, – Лубківський
24 Травня, 2021
У тому, що у нас зараз не буде ПДЧ винні не лише Німеччина з Францією і не тільки ймовірне “потепління” Байдена. Може час подивитись в дзеркало? – Левус
6 Червня, 2021
Заява про завершення прокладання першої з двох ниток газопроводу NordStream2 не означає, що завтра газопровід запрацює. Попереду кілька місяців пусконалагоджувальних робіт з вирішенням питання сертифікації. Звісно, вже в найближчий час буде організовано «Газпром-шоу» з відкручуванням символічного газового крану на німецькому узбережжі, яке має стати символом перемоги російського-німецького тандему над США. Для нас, сущих тут у Східній Європі – українців, поляків, литовців, латвійців, естонців, це символ остаточного оформлення нового пакту Молотова – Рібентропа, який можна назвати пактом Путіна – Меркель. Тому те, що було заявлено Путіним – це пропагандистська прелюдія Кремля до «головної події», яку приурочать до певної дати. У будь-якому випадку, це є такий-собі удар по носу Байдену.
В поєдинку Путін-Байден, перший веде 4:0. Сьогоднішня подія – четвертий гол у ворота Байдена. Ворота персонально Байдена, але не Сполучених Штатів. Це потрібно чітко уявляти. Американська політика вершиться не тільки Білим домом. Варто пригадати, як Конгрес змушував Дональда Трампа робити те, що він спочатку не хотів робити – санкції по Північному потоку 2. Але потім він був змушений це виконати під тиском Конгресу. Ситуація може повторитися, хоча ефект, звісно, вже буде не таким.
Рахунок 4:0 уже багатьом в Сполучених Штатах кидається у вічі – Байден явно слабує. Перший гол був забитий, коли Байден першим подзвонив «вбивці Путіну», як він його назвав. Другий – коли повернув на підході до Дарданелл два кораблі з ракетним озброєнням, які мали зайти в Чорне море. Третій гол пропустив у зв’язку із кібератакою на стратегічно важливий продуктопровід “Colonial Pipeline”, за якою явно простежуються російський слід. Ну і четвертий – невведення санкцій проти ще одного розсадника путінської корупції в Європі – компанії-оператора «Північного потоку-2». В цьому контексті адміністрація Байдена виглядає жалюгідно, але знову ж: не слід зводити всю політику Сполучених Штатів тільки до адміністрації президента.
Позиція повинна залишатися незмінною – «Північний потік-2» є антиукраїнським і антиєвропейським проектом. Газопровід, навіть якщо буде добудований, не має бути введений в експлуатацію на повну потужність. Він повинен експлуатуватися згідно з європейським законодавством, тобто на 50% потужності. Паралельно українська держава повинна вимагати компенсацію, оскільки в нас практично забирають майже $1,5 млрд. щорічного доходу від надання транспортних послуг. Це прямі втрати. Разом з непрямими втратами, які доведеться понести, у зв’язку із оптимізацією газотранспортної системи – сума сягатиме до трьох мільярдів доларів.
Ми повинні вимагати від європейських “гібридних” друзів, передусім німецьких, які активно підтримують цей проект, прямої матеріальної компенсації. Життєвий цикл Північного потоку-2 становить 50 років. Тобто, протягом найближчих 50-ти років у вигляді прямої фінансової компенсації Німеччина має щорічно сплачувати Україні $1,5 млрд. прямих втрат плюс має бути вирахувана сума непрямих збитків, які нам завдають.
Водночас не зменшувати активність по протидії Північному потоку 2 спільно з нашими польськими партнерами, по яких зараз Газпром також намагається завдати удар. Використовуючи агентуру впливу в Данії, Росія намагається заблокувати стратегічно важливий для Польщі проект “Baltic Pipe”, по якому норвезький газ має постачатись в Польщу і в Центральну Європу. Давши слабинку, Сполучені Штати, а конкретно Байден, відкрив “скриньку Пандори” і це дало можливість Кремлю обіграти нинішнього главу Білого Дому. Чи стане моментом істини для Байдена зустріч 16 червня в Женеві побачимо незабаром.
Якщо і там Байден допуститься промаху, подібно як Трамп в Гельсінкі, то це буде означати ще один успіх Кремля і чергова політична поразка США. До того ж несанкціонування Адміністрацією США компанії-оператора Північного потоку-2 фактично знищило двопалатний та двопартійний консенсус, що існував у США щодо путінського проекту. А це саме те, що потрібно Кремлю – внесення розколу всередині самих США з усіма витікаючими для Росії додатковими можливостями впливати на американську політику.
Ситуація виглядає, наче тріумфатором є Путін на тлі першої нитки Північного потоку-2, але це не означає фінал цієї великої геополітичної битви. Німецькі зелені ще хочуть внести свою участь на фінальному етапі.
Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», член Стратегічної Ради РОК.
