Що робить Рух Опору “Вільна Україна” – Тотальний опір агресору

Український народ робить неймовірний подвиг. Наші люди займаються новою ділянкою в українській історії – рухом опору.  Відповідно до закону про національний спротив, громадськість розпочинає тотальний опір окупанту. Коли ви бачите кадри, як стихійно українські громадяни мішають коктейлі, нищать ворожу техніку чи героїчно ризикують своїм життям і передають координати ворожої техніки українській артилерії  – це і є рух опору.  

Зараз ми допомагаємо державі розгорнути більш сплановану кампанію руху опору по всій Україні. Задачі  нашої структури Руху Опору “Вільна Україна” –  у першу чергу навчити українців чинити опір ефективно та безпечно для себе.  Ми вчимо і постачаємо їм необхідні матеріальні речі.

“Сьогодні я бачив на власні очі деяку техніку, яку добровольці та звичайні громадяни перетягнули на нашу сторону. Я знаю, що вже сьогодні прилітатиме привіт окупантам від їхньої ж зброї. Це дуже масове явище. Ми ще в листопаді минулого року запускали кампанію #UkrainiansWillResist, #УкраїнціЧинитимутьОпір. Я захоплений, що саме громадяни чинитимуть опір. Дуже важливо, що це відбувається всюди. І навіть мирний опір окупантам в таких містах, як Бердянськ, теж важливий.

У Сумах, які перебувають без зв’язку і не мають сталих комунікацій з українською владою, люди тримають оборону, нападають на ворожу техніку та російські патрулі. Те саме стосується Київщини, на якій славний командир під псевдо Їжак з першої ж ночі допомагає боронити столицю 72-й бригаді зі своїми побратимами, більшість з яких є ветеранами АТО, маючи статус руху опору, а не тероборони. Ми давно вимагали від української держави нововедення, яке зараз використовуємо, – добровольчі формування територіальних громад, які допомагають теробороні захищати нашу землю. У територіальних громадах переважно є ветерани з 2014 року, які з різних причин не хотіли чи не змогли долучитися до ТрО. Але зараз прийшли на допомогу і ТрО, і ЗСУ,  і пліч-о-пліч захищають нашу землю. 

До початку війни – наприкінці січня цього року ми з другом Їжаком створили перше в Україні добровольче формування територіальної громади Броварів і провели установчі збори. До цих пір не пройшла вся необхідна бюрократична процедура, щоб хлопці могли воювати не як ОЗУ. Звісно, вони такими не є, бо це герої. Але коли почалася війна, нас почули, що добровольчі формування повинні затверджуватися на рівні територіальних командувань тероборони. Тобто на рівні батальйонів ТрО зараз затверджується командир в місті за підтримки голови міста чи міськради. До початку війни затверджене Кабміном положення говорило, що командирів затверджує особисто головнокомандувач ЗСУ. Ви розумієте неефективність того рішення? Тисячі територіальних громад стояли в черзі. А тепер люди йдуть за покликом серця і не чекають легалізації. Зараз вони на передовій. Я щойно повернувся зі штабу командира Їжака, так ось вони не сприймають легалізацію, як вигоду. Вони хочуть бути певними, що державна влада розуміє їх і не забуде про їхні сім’ї.

Важливо робити арифметику про те, не скільки загинуло героїв, а скільки знищено ворогів”, – наголошує член координаційної ради Руху Опору “Вільна Україна” Андрій Левус.