Чому Путін уже програв в Україні, – Данило Лубківський

Ескалація військової присутності Росії на наших кордонах об’єднала українців і посилила почуття національної солідарності. Масовий флешмоб, який поширюється соціальними мережами, де українці демонструють національний прапор, – яскраво показав зростаючу готовність захищати державу. Президент Росії Владімір Путін може перетнути наш кордон, завдавши великого болю, але він не зможе втримати загарбане. Навпаки, 45% українців готові зі зброєю в руках захищати державу, про що свідчить опитування, проведене в лютому. Це безпрецедентні цифри, які перевищують ті, що були в 2014-15 роках, коли Росія розпочала війну проти України, захопивши Крим.

Українці відкинули «російську ідею» – ревізіоністську концепцію, яку Путін намагається нав’язати своїм сусідам. «Ви – росіяни, не українці», – написав Путін в липні 2021 року в статті, яка в багатьох на Заході викликала іронію і сміх. Ревізіонізм Путіна відкидає українську ідентичність і державність. Головна теза статті проста: Україна повинна назавжди залишитися васалом Росії. Втім, сам факт, що Путін не може знайти жодного іншого рішення для відносин з Україною, ніж погроза зброєю, – це провал «російської ідеї».

Тим часом, світ відкриває Україну та її національну ідентичність. Ще ніколи досі в українській історії Захід так одностайно не боровся за нашу державу. Повернення України до світової історії та гідного місця в Європі – це один з найбільших страхів російських царів, радянських диктаторів і сьогоднішнього керівництва Росії, бо змушує до майже непосильної справи – реформування їх власної країни.

Вашингтон попередив про нову загрозу атаки Путіна і виявив лідерство, об’єднавши західних партнерів України навколо жорстких санкцій на випадок нового російського вторгнення. Президент Зеленський вважає, що реакція Заходу – надмірна. Це не так. Путін хоче змінити правила європейської системи безпеки, розколоти НАТО, підірвати курс України на Захід і принизити Сполучені Штати. Вчасна і масштабна реакція Заходу вплинула на те, що Путін не наважується знову застосувати силу проти України.

Так, наразі не можна виключати жодного сценарію розвитку подій, тим паче підступні підходи і розрахунки Путіна відрізняються від наших.
Втім, очевидними є головні висновки.

Путін та «російська ідея» програли сучасній Україні. Але Кремль не має наміру відступати і продовжить шукати спосіб для реваншу.
Кремль може виношувати недолугі плани про встановлення в Україні свого маріонеткового режиму, але такі плани – приречені. Путін та його ближнє коло не розуміють України. Ми хочемо бути незалежними і частиною Європи, а не підніжками Путіна.

Путін усвідомлює, що його найпотужніша зброя – це стратегічні військові маневри. Такі дії не є невичерпним ресурсом, але можуть бути ефективними. Натомість, будь-яка пряма військова дія Кремля обмежить мобільність його дій і можливості тиску на Захід. Тому слід очікувати різнопланової реакції Путіна.
Президент Росії може обмежити енергопостачання в Україну чи вдатися до кібератак, аби ослабити країну, перш ніж вдатися до військових дій. Путін може спробувати ослабити Україну настільки, щоб та не мала іншого виходу, окрім як капітулювати.
Кремль намагатиметься отримати максимум можливих дивідендів у діалозі з Заходом в справі стратегічної стабільності та контролю над озброєннями. Якщо вторгнення вдасться уникнути, Путін вимагатиме місце за столом переговорів із лідерами провідних світових держав, аби витиснути з цього усе можливе.

Неоголошена анексія Білорусі – це ще один наслідок нинішньої кризи.

Слід очікувати продовження гібридної війни Росії з Україною та Заходом, щоб залишити нашу державу в своєрідній «сірій зоні» без реального шансу на приєднання до НАТО і ЄС та необхідного економічного розвитку. За таких обставин російська пропаганда із задоволенням почне роздмухувати антизахідну істерію, аби переконати українців, що конфлікт – справа рук Вашингтона, а результат – зрада України.

Путіна можна зупинити. Для цього треба, щоб Захід не зволікав з реакцією, а Президент Байден продовжував діяти як рішучий лідер.

Данило Лубківський – директор Київського Безпекового Форуму, колишній заступник Міністра закордонних справ України, член Стратегічної Ради РОК.