Головним автором кризи, яка розгортається на польсько-білоруському кордоні, а точніше – на східному кордоні Європейського Союзу, є Владімір Путін та його силовики. Лукашенко відіграє роль озлобленого і вмотивованого, але похідного виконавця кремлівської спеціальної операції.
Які можливі цілі Росії? По-перше, створення нової міграційної кризи на сході ЄС, яку можна використовувати як новий важіль тиску і водночас додатковий предмет торгу з багатьох політичних, енергетичних чи економічних справ.
По-друге, посилення російської військової присутності на західних кордонах і по всій території Білорусі під приводом захисту від “агресії” НАТО – ми вже чуємо відповідні заяви Лукашенка і бачимо дії російських сил.
По-третє, розширення театру оперативних дій на Сході і Півночі Європи і “гібридна” дестабілізація в нашому регіоні.
Четверте – втягування України в цю серйозну проблему з розрахунком на негативні для нас безпекові наслідки, політичну і суспільну напругу.
П’яте – загострення протиріч в рамках ЄС, що традиційно виникають на ґрунті таких криз.
Маємо справу з ситуацією, яка не вимагає від агресора значних ресурсів, розгортається на чужій території, але має потенціал для підриву становища в регіоні.
Найжахливіше, що розмінною монетою в цій спеціальній операції, розгорнутій Кремлем, стає життя тисяч невинних чоловіків, жінок і дітей.
Криза розгортається напередодні зими. Цілком імовірно, що Путін розраховує на погіршення ситуації, ведучи становище до гуманітарного лиха. На мій погляд, варто готуватися до тривалого перебігу кризи і значного підвищення ризику для провокацій проти Польщі, держав Балтії та України.
А втім, багато залежатиме від ключового фактору – від серйозності солідарної реакції Заходу, тобто від адекватної оцінки в рамках Євросоюзу, що за цією кризою стоїть Москва, та політичної волі і рішучості ЄС вгамувати агресора належним тиском.
Данило Лубківський, член Стратегічної Ради РОК.