Зустріч Зеленського і Байдена. Що повинна усвідомити українська влада, – Безсмертний

Перше, що потрібно говорити про планування і зміст зустрічі Байдена та Зеленського –  контекст. Контекст може диктувати і форму, і зміст. Тема подій в Афганістані – ключова у світовій полиці. Фахівці твердять, що розвиток подій в Афганістані буде впливати на всю світову політику: європейську, євразійську, глобальну, регіональну. Якщо аналізувати розуміння теми в Україні, то тут повна какофонія. Без відання, що насправді відбувається. Поки що в країні звучать навколо афганські проблеми, які ближче скеровані в минуле, а ніж в майбутнє. Тож тема перенесення зустрічі в собі має дві рівні причини: перебіг подій в Афганістані та система стосунків, яка складається між Вашингтоном і Кремлем. Насправді відповіді на ці питання чітко не сформовані в стосунках Вашингтона і Києва. Якщо по першу питанні в Києві не розуміють, що відбувається в Афганістані, то по другому питанню у Вашингтоні чітко розуміють, що відбувається в Україні. 

Останні події, пов’язані із відзначенням незалежності України дещо прикрасили ситуацію. В цій частині не все розуміють у Вашингтоні. Тому що тут домінує форма, а не зміст. Якщо заглибитися в зміст і послухати виступи, тези, меседжі, то тема “що насправді відбувається в Україні” стає все більше зрозумілою з точки зору, що це далеко назвати “українською перспективою”. 

У стосунках Києва і Вашингтона є ряд проблем, які диктуються цими обидвома складовими. У всіх цих складових форма домінує над змістом. Якщо відповідати на питання з чим їхати і про що говорити, то все просто: вертаємося до візиту державним секретарем США Ентоні Блінкена і виділяємо три основні меседжі або ж вертаємося до конференції у Вільнюсі про перспективи України, де 5 меседжів були названі держсекретарем – Блінкеном. Туди входять: кооперативні права, реформування суду, корупція, реформа збройних сил… Є повний пакет про що треба вести розмову і в чому мати чітку візію, бо від цього залежить стратегічне поєднання інтересів Вашингтона і Києва, а також старання Вашингтона на європейській арені. У багатьох фахівців зірвалися нерви і вони почали звинувачувати то Берлін, то Париж, то Вашингтон у невірному відношенні до України. Насправді якщо об’єктивно оцінити, що робить нинішнє політичне керівництво країни, то я без перебільшення можу сказати: позиція Берліна, Парижа і Вашингтона абсолютно правильна. Вони дивляться не на форму, а на зміст. На кроки, які робить Банкова у цьому напрямку. Вони розуміють чудово, що формою, на жаль, не заміниш. Формою можна ховати реальний зміст. Розуміють Зеленського використовують, він сам на це йде і маскує формою зміст. Чи ми будемо очікувати реакції президента Зеленського про перебіг подій на лінії фронту зараз, чи ми будемо аналізувати його виступ на параді до Дня Незалежності. Скрізь видно ¾ змісту гомосовєтіусів і це легко та добре читають на Заході.

Коли в Києві гостювала канцлер Німеччини Ангела Меркель, на її обличчі було написано: я зробила те, що могла, а ви не спромоглися навіть зробити крок. Рівню таких політиків, як Меркель притаманно скептично мовчати. Рівню таких політиків, як Зеленський притаманно формою підміняти зміст. Канцлер це чудово розуміла, тому вона говорила у Вашингтоні, відмовчувалася у Москві і ще більш показово мовчала в Києві.

Це говорить про необхідність кардинального перегляду змісту і розуміння на яких параметрах мають будуватися стосунки Києва і Вашингтона, Києва і Берліна, Києва і Парижа, Києва і Брюсселя, Києва і Лондона. Поки що не дивлячись на те, що форма змінюється, я не можу сказати, що дворічні жильці Банкової трансформуються. Вони не змінюються в змісті, залишаються породженнями посттоталітарної, тоталітарної радянської системи. Вони не можуть усвідомити того, що не міняючи зміст, поєднуючи їжака і вужа вони можуть породити тільки колючий дріт. Це видно скрізь. 

Що би я дозволив собі радити: у порядок денний треба взяти ті питання, які прозвучали на конференції про майбутнє України у Вільнюсі. Там люди дозволи собі сказати все. На це треба звернути увагу. Конференція готувалася понад два роки. Дуже важливо, що те що почули учасники від української сторони (хоч їх кількість була несправедливо куца), вони передали і донесли до політичного керівництва. По цих питаннях насправді і треба вести діалог з Вашингтоном. Це є домашнім завданням української сторони. Тоді стане зрозуміло, що симпатії Вашингтона віднімуться. І якщо Київ зверне увагу, то перебіг подій в Афганістані стане плюсом для Києва, адже це виявить далекоглядність київської політики. Покаже, що ми розуміємо роль України в ситуації у Європі, на євразійському континенті і дозволить Україні запропонувати свою послугу. 

Роман Безсмертний – Надзвичайний і Повноважний Посол, Віцепрем’єр-міністр України (2005), член Стратегічної Ради РОК.